Цьогоріч європейська зустріч Тезе відбувалася в Ризі, столиці Латвії, з 28 грудня по 1 січня. 15 тисяч молодих людей з усього світу приїхали для спільної молитви, для того, щоб разом відкривати шляхи надії.
Я мала чудову нагоду бути однією з цих 15 тисяч. Для мене це був перший досвід таких зустрічей. І зараз хочу поділитися з вами своїми теплими спогадами, а точніше тими відчуттями, які ці спогади викликають.
Насамперед, це відчуття довіри. Коли ти довіряєш Богові, ти довіряєш ближнім, бо знаєш, що Він допомагає тобі їхніми руками. Саме довіра є тим, що всіх нас об’єднує, робить братами і сестрами. Ми зустрічали абсолютно незнайомих людей, з якими мали багато спільного, з якими ділили свій час, свою радість перебування разом. Вражала відкритість, щирість і готовність прийняти і зрозуміти кожного, незважаючи ні на що. Так стираються світоглядні чи мовні бар’єри, руйнуються стереотипи, збагачується культура.
Також переповнювало відчуття вдячності. Безмежна подяка всім, хто так чи інакше був причетний до організації цієї зустрічі, всім, хто відкрив для нас двері своїх душ і своїх домівок. Там кожен просто світився вдячністю, посмішки не сходили з наших облич.
Особливим було те, що в надзвичайній метушні, серед величезного натовпу так легко було знаходити внутрішній спокій. Роздуми й молитви, пісні, тисячі вогників від свічок дарували нам умиротворення. І цей, такий дорогоцінний у наш бурхливий час, мир ми привезли з собою.
І найяскравішим у пам’яті завжди буде той дитячий захват, з яким я усе сприймала. Бо й справді дивовижно, як зустрічі такого масштабу відбуваються, як нове місто за кілька днів стає мало не рідним, як перші хвилини нового року проходять у молитві за мир і дарують світло надії і впевненості, що все буде добре.
Вибачте, що без фактів, без опису пригод, які нас спіткали, чи міст, у яких ми ще побували. Але саме в такий спосіб вирішила «заразити» вас бажанням наступного разу неодмінно вирушити в мандрівку за відчуттями.
P.S. Під час прогулянок (і не тільки) ми «ідентифікували» паломника за багатьма ознаками, зокрема й за нашою особливою картою Taize.Riga. Бо за допомогою цієї карти ми шукали потрібні нам вулиці й напрями, відкривали нові чудові місця і, зрештою, знаходили самих себе.
З молодіжного християнського часопису “З любов’ю у світ”
